Ukrainian Time

Як ми вже повідомляли, у четвер 25 квітня, відбулося третє цього року засідання Правління Національного банку України з питань монетарної політики, на якому було прийнято рішення знизити облікову ставку НБУ на 1%, з 14,5 до 13,5% річних з 26 квітня 2024 року.
Сама облікова ставка зараз мало кого цікавить. Набагато більша увага прикута до іншої ставки, яку встановлює Нацбанк, а саме ставки за тримісячними депозитними сертифікатами НБУ. Не секрет, що саме на купівлю цих депосертифікатів комерційні банки спрямовують левову частку коштів, залучених від населення депозитами.
В умовах відсутності платоспроможних клієнтів та падіння обсягів кредитування як бізнесу, так і населення саме депозитні сертифікати Національного банку є нині основним джерелом банківського прибутку. І якщо ставка за депосертифікатами знижується, банки просто змушені автоматично знижувати відсоткові ставки за депозитами. Інакше доведеться працювати на збиток, а це – прямий шлях до банкрутства.

Що ж виходить? Курс долара з початку року продовжує зростати, а відсоткові ставки за депозитами у гривні – падати. Виходить, що тримати національну валюту в банках стає менш вигідно. І ось один за одним українці починають забирати свої накопичення з банків, щоб вкласти їх вигідніше.
Вибір зараз невеликий – або купити ОВДП, які Міністерство фінансів пропонує у т.ч. і населенню, або прогулятися до найближчого обмінного пункту і перетворити національну валюту на кілька папірців з вічно серйозними особами американських президентів. Як варіант, можна купити євро, хоча населення традиційно більше схильне саме до американської валюти. У результаті кожне зниження облікової ставки побічно грає на ослаблення гривні. І робить це сам Національний банк.
Навіщо НБУ послаблює гривню
Хтось може подумати, що в НБУ прокралися шкідники чи того гірше – російські шпигуни, які свідомо розвалюють українську економіку та знищують довіру до нашої «найкрасивішої» національної валюти. Однак, це не так. Насправді в країні створилися умови, коли утримувати стабільним курс гривні до долара стає не тільки дуже складним, а й недоцільним.
Чому? Насамперед варто розуміти, що обсяги українського експорту знизилися через війну, а імпорт – навпаки, зріс у рази. Зараз з-за кордону доводиться завозити багато з того, що раніше вироблялося в Україні, насамперед – бензин та паливно-мастильні матеріали. Знищені Лисичанський та Кременчуцький НПЗ – причина, чому у нас не виробляється вітчизняний бензин. А потреба у паливі для автомобілів не падає, а лише зростає. І щоб її купити, потрібна валюта.

Так, Україна отримує фінансову допомогу і від США та інших країн. Проте частина її витрачається на виплату за старими боргами, а нові – зростають із шаленою швидкістю. Це означає, що чим далі, тим більше допомоги, що надходить, йтиме саме на повернення старих боргів. "Перепозичити, щоб перевіддати", як казав один відомий персонаж. У цій ситуації єдине, що може допомогти, – це зниження обсягів споживання імпорту. А зробити це можна лише шляхом його подорожчання. Вже зараз починають ходити чутки про те, що паливо на АЗС до кінця року подорожчає у 1,5 раза. Можливо, тоді його стануть менше купувати (і паралельно – зростуть продажі електромобілів, хоч і електрика тільки зростатиме в ціні).
Крім того, статті видатків у бюджеті країни теж зростають на очах. Паралельно з одіозним Законом про мобілізацію активно просувається ідея збільшення виплат українським військовим. Де взяти на це гроші? Закордон не допоможе. Єдиний шлях – або "включати верстат", або спробувати збільшити доходи від акцизів та митних зборів. Зробити це можна лише, штучно обваливши гривню, адже всі акцизи та збори на митниці нараховуються пропорційно до офіційного курсу долара.
У будівлі на Інститутській, 9 чудово розуміють, що падіння гривні, яке так довго відтягували, вдарить по купівельній спроможності населення. Висловлюючись простою мовою, всі стануть трохи біднішими. Проте іншого виходу нема. Слід зазначити, що НБУ проводить процес ослаблення майстерно: ажіотажу біля кас банківських відділень чи віконець обмінок немає, за валютою черги не вишиковуються. «Жабу варять на повільному вогні».
Однак процес іде – повільний та невідворотний. Курс купівлі безготівкового долара на міжбанківському валютному ринку попередній тиждень коливався в межах 39,45-39,93 гривні, то зростаючи, то знову падаючи. Створюється оманливе враження стабільності.

Проте тенденція очевидна: за чотири місяці 2024 року долар подорожчав майже на дві гривні. Якщо девальвація продовжуватиметься тими ж темпами (тобто якщо НБУ вдасться не допустити різкого обвалу, а в нього для цього є все необхідне), то до кінця року долар в Україні цілком може коштувати 43-44 гривні. І це у кращому випадку.
Слідом за безготівковим вимушений дорожчати і готівковий долар, тим більше, що різниця в ціні між ним і безготівковим «американцем» зараз коливається від 10 до 30 копійок. Однак процес не буде лінійним: будуть провали – і будуть повернені майже до колишніх цін (тільки кожне повернення буде дедалі слабшим). Але процентні ставки, що падають, за депозитами в національній валюті скоро перестануть компенсувати це падіння.
Що ж робити?
Логічним рішенням стане кошик із кількох валют (долар, євро, гривня), а також купівля держоблігацій в іноземних валютах (доларах або євро). Диверсифікація збереже заощадження та дозволить пережити важкі часи без непотрібних фінансових втрат.