Ukrainian Time

Сонце є не таким вже й страшним джерело радіації, якщо порівнювати з міжзоряним простором. Там небезпека набагато більше, адже, наприклад, наднові зорі породжують прямо таким вбивчу радіацію, яка може знищити усе живе на Землі.
Від згубних галактичних космічних променів (ГКП) нас захищає, звісно, Сонце. У період максимуму сонячної активності цей захист набагато ефективніший. Саме тому, наприклад, у період максимуму безпечніше летіти до Марсу, хоча рівень сонячного випромінювання й зростає. Ця захисна оболонка оточує планети Сонячної системи й має назву геліосфера.
Детальніше про дослідження
Насправді ми не знаємо, яку форму має геліосфера. Припускалося, що межі цієї оболонки, геліопауза, розташовані на різній відстані від Сонця: у напрямку руху нашої зорі у просторі цей край був ближчий до світила, а у протилежному напрямку – віддаленіший. У межах геліосфери домінує сонячний вітер, а за її межами – міжзоряна речовина. Фактично, форма геліосфери, як вважалося, – кометоподібна.
Група науковців використала наявні дані про захисну оболонку Сонячної системи та побудувала на основі цього комп'ютерну симуляцію, щоб виявити форму геліосфери. Виявилося, що "кометоподібністю" там й не пахне – краї оболонки покручені та мають складчастості.
Така форма утворюється через нестабільність самого Сонця, адже зоря може випромінювати з різною інтенсивністю, можуть відбуватися спалахи, які теж відгукуються на формі геліосфери. Окрім того, потрібно брати до уваги зовнішній вплив міжзоряної речовини.