Ukrainian Time

Співачка Наталія Бучинська вже скоро буде відзначати 30-річчя своєї кар'єри. За цей час навколо неї ходило чимало пліток. Їй приписували роман з Михайлом Поплавським, не обходилося й без скандалів.

В інтерв'ю для РБК-Україна Бучинська розповіла, як вона реагує на заздрощі, що думає про скандал між Іво Бобулом та Еммою Антонюк та яких молодих артистів вважає талановитими.

– Свою кар'єру ви почали приблизно у 1995 році. Потім ви стали солісткою Державного ансамблю пісні і танцю Міністерства внутрішніх справ України. І вже скоро стало відомо, що ви отримали звання Заслуженої артистки України, а у 2004 році стали наймолодшою народною артисткою. Чи стикалися ви через це з якимись докорами чи заздрощами? Як ви взагалі відреагували на ці звання?

– Заздрощі це наше все. Національна традиція, якщо хочете. Колись ловила себе на думці, коли навіть сиджу і дивлюся серіал, обов’язково в руці має бути телефон або аркуш з віршем нової пісні, яку треба вивчити на вчора, бо вже завтра запис. Уявляю, як мене в такі моменти сприймають рідні. Ще є момент, що вимірюється кілометрами. Саме так, жінка, мама, дружина, "з легкістю" долає тисячі кілометрів в бусі з музикантами, потім мерзне в холодних гримерках, щоб зігрітися променями софітів на сцені та при тому зігріти серця тих, хто прийшов в зал між повітряними тривогами, аби послухати та оцінити твою працю. Давайте, починайте заздрити.

Хіба що позаздрити треба знайомствами з новими людьми, велетнями духу військовими, лікарями, волонтерами. Телефонна книжка забита тисячами нових номерів. Це круто, бути та жити з ними в одному часі. А ще мені можна позаздрити, коли бачу біля сцени дитину з телефоном у руках, яка веде пряму трансляцію мого виступу для батька, який зараз на фронті. І це постійно так, вже скоро третій рік. Такі от докори та заздрощі.

Про звання. Для мене це факт і відповідальність. Я вже всім все довела. Лише роботою можна оцінити звання в цілому. Я діюча артистка України. В моєму репертуарі понад 130 пісень естрадного жанру. Я постійно даю сольні концерти, тут і за кордоном. Мої пісні співають всюди де тільки це можливо. Це є відповідальність моя перед державою і людьми що відзначили мене званням. Якось так.

– Автором деяких ваших пісень став Юрій Рибчинський. Розкажіть, як ви з ним познайомилися, чим він вас вразив? Ви спілкуєтеся зараз?

– Юрій Євгенович – Хрещений батько моєї творчості. Все почалося з пісні "Моя Україна" і так рік за роком. Можна хоч зараз видавати спільний альбом і не один. Скільки ж ми знайомі? Ось рахую, з 2002 року наші дороги переплелися. Пишаюся тим, що буквально нещодавно записала його пісню та кілька перекладів. Вітала його з ювілеєм і брала участь в святковому концерті, а він у моєму. Про відносини, можна коротко, фактично родинні.

Бучинська та Рибчинський (фото надане співачкою)

– Колись вам приписували роман з Михайлом Поплавським. Як ви реагували на ці чутки?

– Про чутки скажу: говоріть і не зупиняйтеся, головне, не плутайте мою фамілію, Люблю його і поважаю за те що він робить. Багато років вела з ним телепроект "Українська пісня" та викладала на кафедрі естрадний спів. Бажаю йому багато років здоров'я.

– На тлі війни чимало артистів опинилося за кордоном. Йдеться саме про чоловіків призовного віку (Потап, Олег Винник, Влад Яма, чоловік Юлії Саніної та інші). Що ви думаєте про ці скандали?

– Про все це говорено-переговорено. Нехай кожного розсудить Бог і, звичайно, час. Нам стільки років поспіль телебачення, радіо, медіа, всілякі глянці, ліпили з них ідолів і божеств, а насправді це виявилися прості люди, зі своїми поглядами, страхами, можливостями і нутром. Тут кожному своє.

– А що ви думаєте про людей, які виступають проти мобілізації чоловіків-артистів. Як ви вважаєте, чи потрібно бронювати відомих персон? Адже є чимало прикладів, коли співаки йдуть на фронт.

– Немає якоїсь однієї правильної відповіді на це питання. Є, напевно, конкретні випадки. Є така реальність, ми можемо лише те, що можемо, навіщо лукавити. Є гордість за добровольців, низько кланяюсь військовим, а є все решта, це людські долі. З цим безперечно щось треба робити, але це час і міра відповідальності. Розуміння проблеми та дія. Думаю, все ми вирішимо, бо іншого шляху у нас не має.

Бучинська відповіла, що думає про артистів-чоловіків, які нині за кордоном (фото надане співачкою)

– До речі, деякі пісні для вас писала російська композиторка Любаша. Нині вона "зникла" з соцмереж і не висловилася щодо повномасштабної війни. Чи підтримуєте ви з нею стосунки? Чи знаєте, де вона зараз і що думає про путінську агресію?

– А давайте про об’єктивні речі. Любаша – українка, яка колись досягла успіху, працюючи в Росії. Вона довго була топовим автором, тому й артисти хотіли мати в репертуарі її твори. Скільки таких авторів з України ми знаємо, порахуємо? І де вони зараз?

Це все було тоді. Тоді було таке життя, така реальність і такі моменти існування артистів, авторів, музикантів і всіх до цього причетних. Ми дивилися, слухали, чого гріха таїти, співали те, що диктував нам час, тієї країни з усім гамузом побічних ефектів.

Далі сталося те, що сталося, у кожного був і є вибір. Зараз я співаю пісні Володимира Будейчука, він у топі та пріоритеті естрадної галузі. Працюю з Юрієм Рибчинським, Ольгою Ткач, Ларисою Архипенко, Катею Костюк, Антоном Пустовим та Андрієм Тимощиком. За мій звук і продакшн відповідає Андрій Ігнатченко зі студії Iksiy Music. Чого варта моя співпраця з молодими українськими діджеями, які розібрали мої твори для реміксів. Я – живу далі, намагаюся зробити якомога більше тут в Україні з українцями.

– Розкажіть про ваші виступи. Зараз ви часто даєте благодійні концерти. Як змінилося життя артистів за ці майже три роки?

– За всіх артистів, не скажу, а от моє концертне життя змінилося кардинально. Воно має обов’язкові задачі й місії. Зараз всі мої виступи можна сміливо назвати благодійними та це не буде перебільшенням. Бо кожен виступ має не тільки естетичну сторону діла, але й моральну, матеріальну. Моральною ми лікуємо нерви і душі, а щодо матеріального – якась обов’язкова його частинка адресно йде на потреби військових.

Обов’язковою частиною моїх концертів є благодійні аукціони, де ми з нашим другом, волонтером, священником Отцем Ігорем Табачаком, реалізовуємо військові та арт-об’єкти. Купуємо дрони, всілякі потрібні речі, все, що просять хлопці на фронті.

Наталія Бучинська висловилася про український шоу-бізнес (фото надане співачкою)

– Ваші пісні збирають мільйони переглядів, деякі вже вважаються "народними", адже їх співають на всіх святах. Як ви вважаєте, у чому секрет успіху?

– Скажу на сленгу: плужимо, як коні, от і маємо. Секрет успіху? Просто мої пісні подобаються людям. Зараз цікавий час, коли дуже легко слідкувати хто, звідки, коли й скільки послухав пісню. Практично кожен рух пісні ми можемо відстежувати. Існує аналітика, яку ми вивчаємо і бачимо.

Аналізуємо аудиторію і працюємо з нею. Також зараз, будь-яку пісню чи відео ми кладемо в кишеню до людини, а саме в її телефон. Це можливість, а далі – везіння і смак. Це, напевно, і є секрет. Подобається пісня – її качають чи слухають онлайн, а ні, то вибачайте. Тоді працюємо далі та на результат. Поки це найбільш об’єктивний і короткий шлях.

– У минулому ви співали не лише українською, серед ваших пісень були й треки російською. Скажіть, чи легко ви від них відмовилися?

– До перекладів я ставлюся філософськи. Для мене є пісні російською мовою – це період. Якась частина нашого з вами життя була такою. Поети писали російською, а ми співали. Люди слухали та плескали. Така була реальність і заперечувати її немає ніякого сенсу. Для мене це твір. Є його важливість і місце в репертуарі, а далі – рішення самого автора. Пан Юрій Рибчинський переклав українською два твори "Налийте шампанського" і "Клен", їх ми вже випустили.

– Щодо перекладів. Деякі зірки казали, що не будуть робити оновлені версії пісень, а деякі і досі співають російською (особливо за кордоном). Що ви про це думаєте?

– Тут і думати нічого. Кому це важливо, необхідно, знаково, той перекладає. Щодо виконання російських пісень за кордоном – справа вибору і, звичайно, совісті. Хто як може, як кажуть. А я рухаюсь в творчості далі.

Бучинська розповіла, хто з молодих артистів її вразив (фото надане співачкою)

– Чи можете ви назвати український шоу-бізнес дружнім? Що ви взагалі можете про нього сказати?

– Я і шоу-бізнес… Ця історія, немов голлівудський фільм. Те, що можна було назвати українським шоу-бізнесом, дуже довго мене не приймало. Моє існування в ньому носило чисто формальний характер. В якийсь момент, мені це набридло і я створила свій власний шоу-бізнес.

В ньому є я з моєю командою, мої пісні, "живі" концерти в різних містах, інтернет і слухачі, вони ж поціновувачі українського контенту, мого і не тільки. Останні і є мірилом мого успіху. Їх я бачу цифрами прослуховувань, відчуваю гаманцем, а також очима, коли ті знаходяться в залі.

Є концерти, навіть тури. Є закордонні гастролі і це зараз, в час страшної війни. Я і моя творчість потрібна, мій контент цікавий і його споживають. Отже, таким і є мій власний шоу-бізнес. Моя команда росте, як і географія роботи. Щодо шоу – то це в концертний зал, студію звукозапису, репетиційну, а щодо бізнесу – то рахуйте, зараз все в доступі.

– Ви іноді публікуєте фото з Іво Бобулом. Після скандалу з Еммою Антонюк він отримав чимало хейту. Ви його підтримали? Як можете описати ваші стосунки?

– З Іво Васильовичем, ми друзі та колеги. Знаємося довго. Часто працюємо на одних майданчиках. Бачимося вкрай рідко, через зайнятість. Десь-колись вдається зробити спільне фото, маємо бажання заспівати дуетом, але поки це тільки плани. Є реальність і вона така.

Кілька слів про скандали з журналістами. Це історії дуже особисті. Буває різне і кожен може вибрати собі модель спілкування. Іво Васильовичу це вдається, ну і слава Богу. Журналісти теж мають право на самовираження, ось так і реалізують своє право на існування. Мені здається, все всім пішло на користь. Кожен отримав свою частинку бажаного. Особисто я до таких речей спокійна.

– Ця тема з'являється у ЗМІ й нині. Вас звинувачували у тому, що ви нібито виступали на концерті за так званий "антимайдан". Що ви можете відповісти на це саме зараз?

– Про це вже мили та перемили. Зараз це не має абсолютно ніякого значення і змісту. Життя треба жити. Тут і зараз. Я його живу, яким би воно не було важким. На цьому у цій темі крапка.

– Вже скоро ви будете відзначати ювілей – 30 років на сцені. Плануєте щось цікаве?

– Так, квітень-травень наступного року є тією межею, котра відраховує мій довгий творчий шлях. Ми готуємо велике концертне шоу, яке покажемо де тільки зможемо, враховуючи реальність. Треба сидіти і готувати, а ми постійно в дорозі. Люди кличуть. Зараз збираємо команду для реалізації великого концертного туру до цієї дати. Хочу, щоб все вдалося, бо самі розумієте, день на день не схожий. Але очі бояться, а руки роблять. Обов’язково все зробимо, покажемо, заспіваємо і відсвяткуємо.

Концерт Наталії Бучинської (фото надане співачкою)

– Чи є у вашому репертуарі пісня, яку ви любите найбільше?

– Мої пісні – моє життя. Немає "прохідних" пісень. Якось вдається знайти автора, синхронізувати бій наших сердець, потім виснажлива робота в студії, потім довго катаю твір концертами, вивчаю реакцію публіки, а вже тоді випускаю. Звичайно, допомагає інтернет, особливо ТікТок. А ще той момент, що люди самі кажуть. Пишуть, коментують. Коли сварять, або ж навпаки. Так і викарбовується, наповнюється енергією пісня. Далі бачиш цифри і розумієш, пішла чи не пішла. Присилають відео, де співають на весіллях, та навіть колись хор співав "Жоржини". Хіба це жарти?

А ще кілька слів про пісню "Перемога", теж на вірші Юрія Рибчинського до речі. Жодного радіо, є відео-версії з концертів і все. Але жоден концерт не проходить без неї. Ні, ми не ставимо її в трек-лист. Це люди просять її. Встають з крісел і ми разом її співаємо. Це що, популярна пісня? Ні. Це та пісня, яку ніколи не бачили музичні редактори. Де тепер ті хто, хто не чув, не вмикав, викреслював з програм? А пісня є. Жива, звучить, дітки п’ятирічні стоять з батьками та голосно її співають. Де вони її почули, коли вивчили слова? Запитання? Ні, це відповідь, і вона така.

– А кого б ви могли виділити серед нових зірок? Можливо, чиїсь пісні вам імпонують або навпаки.

– Слухаю багато, намагаюся не пропускати топи й чарти. Це щодо інтернету, а ще є афіші, які я бачу в різних містах. Тут різноманіття, і молодці. Аншлаги, повні зали. Погодьтеся, це ж рейтинг. Гривнею, порожнім стільцем, якщо хочете. Радію за молодих. То є наше майбутнє.

Пивоваров, Клавдія Петрівна, Монатік, хоча то вже метр, надзвичайно цікавий, талановитий. Якась невгамовна Дорофєєва Надя, за афішами якої просто не встигаю, Yaktak, Kola, Domiy, Yaromia і так далі. Це прекрасно. Це важливо. Це наша українська музика. Попри назви англійською, це українські серця, мова, музика. Рух, панове. Рух вперед.

До слова, читайте інтерв'ю зі співачкою Катериною Бужинською.

Окрім цього, нещодавно ми розповідали, що Марія Бурмака відверто висловилася про рейди ТЦК на концертах